Наша гордість

Відомі випускники Факультету (Інституту) філології:

Степан Васильович Процюк (* 13 серпня 1964) — сучасний український письменник, якого вважають одним із найконтроверсійніших сучасних письменників-інтелектуалів. Кандидат філологічних наук, ексдоцент кафедри української літератури Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.

Степан Процюк — лауреат багатьох національних літературних премій:

  • 7-разовий лауреат премії журналу «Кур’єр Кривбасу» (1998–2003),
  • премії «Благовіст» (2000),
  • міської літературної премії ім. І.Франка (2002)
  • обласної літературної премії ім. В. Стефаника
  • Автор понад 30-ти книг; лауреат низки літературних нагород, зокрема володар відзнаки «Золотий письменник України».

 

 

Ольга Володимирівна Слоньовська (нар. 8 березня 1960, Ценява) – українська поетеса, прозаїк, літературознавець, член Національної спілки письменників України, професор Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Є авторкою поетичних збірок «Гілочка глоду», «Гердани», «Соната для коханого», «Це потрібно не мертвим. Це потрібно живим», «Джоконда», «Зимове яблуко»; прозових творів «В Афганістані, в “чорнім тюльпані”, “Дівчинка на кулі”, “Упольоване покоління”,; наукової монографії «Слід невловимого Протея: Міф України в літературі української діаспори» та близько 100 наукових статей.

 

Ольга Сергіївна Деркачова (16 серпня 1978 Калуш Івано-Франківської області) — українська письменниця. Доктор філологічних наук, професор кафедри української літератури  Факультету філології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Член Національної спілки письменників України з 2010 р.

 

Таня Малярчук — українська письменниця та публіцистка.

Оповідання й есе перекладені польською, румунською, англійською, чеською та білоруською мовами. В австрійському видавництві «Residenz» вийшли дві книжки у перекладі на німецьку («Говорити» 2009 р., «Біографія випадкового чуда» 2013 р.). Наступні переклади: «Von Hasen und anderen Europäern» (у берлінському видавництві FotoTAPETA, 2014), «Лав-из» (Москва, Издательство АСТ, 2016).

Стипендіатка програм Gaude Polonia (Польща) та Junge Akademie der Künste (Берлін).

Колумністка в українських та німецьких інтернет-виданнях Deutsche Welle та Die Zeit Online.

 

Василь Карп’юк (7 червня 1988, Брустурів, Косівський район, Івано-Франківська область) — український поет, прозаїк, видавець та аніматор літературного процесу.

Автор збірки вибраних творів «Мотлох» (2010), поетичних книг «Brustury» (2011) та «Глінтвейн дорогою на Говерлу» (2017), збірки віршів для дітей «За руку з черепахою» (2014), есеїстики «Ще літо, але вже все зрозуміло» (2016) та низки публікацій у періодиці. У 2017 році його оповідання увійшло до збірки «10 історій для хлопців», що вийшла у «Видавництві Старого Лева».

Організатор мистецького фестивалю ім. Т. Мельничука, ініціатор створення мистецького угрупування «Люди з вагітними головами», учасник музично-літературного проекту «Оркестр Бобовата».

Співзасновник видавництва «Discursus».

Твори перекладалися англійською та польською мовами.

 

Наталія Михайлівна Ткачик – літературна редакторка порталу «Нова Польща», перекладачка, поетка. 

Переклала есе Яна Блонського та Юліуша Мєрошевського, вірші Мар’ї Павліковської-Ясножевської. Окремими книжками вийшли переклади спогадів Тадеуша Ольшанського («Колись у Станиславові»), репортажів Томаша Ґживачевського («Кордони мрій»), мемуарів Кароліни Лянцкоронської («Воєнні спогади»).

Авторка двох поетичних збірок.

 Випускниця програми Уряду Речі Посполитої для молодих науковців при Варшавському університеті (2014); стипендіатка програми Міністра культури і національної спадщини Республіки Польща (2017, 2024)

Марія Іванівна Голянич – доктор філологічних наук, професор кафедри української мови Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.

У 1973 році закінчила Івано-Франківський державний педагогічний інститут імені Василя Стефаника. У 1979 році захистила кандидатську дисертацію на тему: «Словотвірні поля коренів із значенням говоріння у сучасній українській мові». Працює на кафедрі з 1986 року спочатку старшим викладачем, а згодом – доцентом. За час навчання в докторантурі (1994-1997) підготувала й успішно захистила в 1998 році докторську дисертацію на тему «Внутрішня форма слова в художньому тексті». 

Автор більше 70 публікацій, зокрема словника «Мовний портрет села Тюдів», монографії «Внутрішня форма слова і художній текст», співавтор монографії «Василь Стефаник – художник слова», учасник багатьох наукових конференцій. 

Керує аспірантами, опонує кандидатські й докторські дисертації.

Хороб Степан Іванович – український науковець-літературознавець, критик, перекладач, журналіст, театрознавець, педагог. Доктор філософії (1997), габілітований доктор філології (1999), доктор філологічних наук (2002), професор (2003). Заслужений діяч науки і техніки України (2009), дійсний член НТШ (2007), член Національної спілки письменників України, член Національної спілки журналістів України, відмінник освіти України (2005, 2009).[2], Завідувач кафедри української літератури Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (з 1994), директор Інституту філології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (2006—2013).

Дійсний член НТШ

Лауреат:

  •         Міжнародної літературної премії Волянських-Швабінських (США)
  •         Національної спілки письменників України «Благовіст»
  •         Івано-Франківської обласної літературної премії імені Василя Стефаника
  •         Івано-Франківської обласної премії в галузі літературознавства імені Миколи Євшана
  •         Івано-Франківської міської премії імені Івана Франка
  •         Нагороджений Почесними грамотами Кабінету Міністрів України, Міністерства освіти і науки України, медаллю «За заслуги перед Прикарпаттям».
  •         Ювілейна медаль імені В. Т. Полєка (2024).

Василь Васильович Ґрещукдоктор філологічних наук, професор кафедри української мови Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.

1970 р. закінчив українське відділення філологічного факультету Івано-Франківського державного педагогічного інституту ім. В. Стефаника. Працював учителем української мови та літератури на Рівненщині та Івано-Франківщині. З 1977 року і дотепер працює в Прикарпатському університеті ім. В. Стефаника (до 1992 р. Івано-Франківський державний педагогічний інститут ім. В. Стефаника) спочатку асистентом, із 1980 р. – старшим викладачем, із 1983 р. – доцентом, а з 1994 р. – професором кафедри української мови.

Ґрещук Василь Васильович розробив концепцію та принципи укладання словника нового типу – «Словник гуцульської діалектної лексики в українській художній мові», який не має аналогів у світовому мовознавстві. 

Усього ж у науковому доробку мовознавця понад двісті праць. Член редколегії науково-теоретичного журналу Інституту української мови НАН України «Українська мова».  Підготував 2 докторів наук і 27 кандидатів наук. 

Заслужений діяч науки і техніки України.

За наукові праці в ділянці українознавства удостоєний премії ім.
В. Стефаника.

Габорак Мирослав Михайлович – український мовознавець, громадський та профспілковий діяч, кандидат філологічних наук, доцент.

1972 р. закінчив філологічний факультет Івано-Франківського державного педагогічного інституту імені Василя Стефаника (зараз Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника), аспірантуру при Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника (1998).

Працював учителем, заступником директора, директором у школах Дніпропетровської області, міст Яремчого та Івано-Франківська. Упродовж 1991—2020 років — голова Івано-Франківської обласної організації Профспілки працівників освіти й науки України. 

У 2000—2005 роках — голова секції освіти ЦК галузевої Профспілки. У 2016—2020 роках — член Ради ФПУ. Протягом 1999—2012 років — доцент Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.

Член Української ономастичної комісії.

За свої наукові та громадські досягнення Мирослав Габорак став  лауреатом обласної педагогічної премії Мирослава Стельмаховича та обласної краєзнавчої премії імені В. Полєка.

Любчик Любов РоманівнаГолова паризького відділення Міжнародної академії літератури і журналістики, координаторка проєктів у школах діаспори, викладачка Української школи Святого Володимира в Парижі (Франція), членкиня управи Союзу українок Франції, лауреатка обласного етапу Всеукраїнського конкурсу «Учитель року – 2009».

2000-2009 – учителька української мови і літератури Коломийської загальноосвітньої школи №8.

2007-2009 – заступниця директора з виховної роботи Коломийської загальноосвітньої школи №8.

2009 – актуально – викладачка української мови і літератури Української школи Святого Володимира ( Париж, Франція).

З липня 2020 – актуально – керівниця паризького відділення МАЛІЖ

Андрусяк Іван Михайлович – лавреат першої премії Конкурсу видавництва «Смолоскип» (1995), літературних премій «Благовіст» (1996), ім. Бориса Нечерди (2002), журналу «Кур’єр Кривбасу» (2007), першої премії конкурсу творів для дітей «Золотий Лелека» (2008), міжнародної премії «Corona Carpatica» (2010). Повість Івана Андрусяка «Вісім днів із життя Бурундука» увійшла до престижного щорічного каталогу найкращих дитячих видань світу «Білі ворони 2013» (White Ravens 2013).

Лавреат премії імені Якова Гальчевського «За подвижництво у державотворенні» (2019).

Закінчив філологічний факультет Івано-Франківського педагогічного інституту, Академію державного управління при Президенті України, а також Університет Північного Лондона (The University of North London).

Член Національної спілки письменників України. 

Член українського центру ПЕН-клубу.

Увійшов у літературу на початку 1990-х як учасник літературного угруповання «Нова дегенерація», до якого також входили Степан Процюк та Іван Ципердюк. 

З 2007 до квітня 2014 рр. працював літературним редактором видавництва «Грані-Т». З травня 2014 р. – головний редактор видавництва «Фонтан казок». 

З червня 2020 р. – керівник Дитячої редакції видавництва «Наш формат».

Костриба Ольга Василівна – асистентка кафедри української філології ЗВО «Університет Короля Данила» (м. Івано-Франківськ), докторка PHD зі спеціальності «Філологія» (дисертація – «Віднумеративні словотвірні гнізда: семантичний, структурний, когнітивний виміри»; науковий керівник – доктор філологічних наук, професор Ґрещук Василь Васильович).

З 2024 р. – керівниця секції «Українська мова» МАНУМ Івано-Франківської міської ради.

Упродовж 2023-2024 рр. – помічниця проректора з наукової роботи ЗВО «Університет Короля Данила».

З 2023 р. – дійсна членкиня організації «Association of International Educational and Scientific Cooperation».

У 2021 р. працювала позаштатною редакторкою Генерального Консульства України в Сан-Франциско.

Авторка понад 20 наукових публікацій та науково-методичних праць, співупорядниця наукових збірників, позаштатна редакторка художніх текстів і співкоректорка наукової монографії.

Яслик Володимир Іванович – кандидат філологічних наук, директор фахового коледжу ЗВО «Університет Короля Данила», доцент кафедри української філології, спеціаліст вищої категорії.

2013 р. закінчив Інститут філології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.

З 2023 і до сьогодні – директор Фахового коледжу ЗВО «Університет Короля Данила», доцент кафедри перекладу та філології.

2021–2023 рр. – директор Богородчанського ліцею №2 Богородчанської селищної ради, вчитель української мови і літератури;

2019–2021 рр. – доцент кафедри соціально-гуманітарних дисциплін Прикарпатського факультету (м. Івано-Франківськ) Національної академії внутрішніх справ;

2015–2018 рр. – викладач кафедри соціально-гуманітарних дисциплін Прикарпатського факультету (м. Івано-Франківськ) Національної академії внутрішніх справ;

2015 р. – викладач української літератури Івано-Франківського фахового музичного коледжу імені Дениса Січинського

Учасник науково-педагогічного стажування North University Centre of Baia Mare (Romania). Certificate «Effective Methods of Teaching Philological Sciences in Higher Education Institutions» (2020 рік).

Науковий керівник студентів-переможців Всеукраїнського конкурсу студентських наукових робіт, Національного конкурсу творчих робіт (есе) до Дня Незалежності України. 

Член журі Конкурсу наукових робіт учнів-членів МАН

Ковцун Вікторія Василівна – українська тележурналістка, теле- і радіоведуча.

Працювала на телеканалах Національна суспільна телерадіокомпанія України (2014—2018) та 1+1 (з 2019)

У 2015-му регіональна кореспондентка програми «Дебати PRO» Національна суспільна телерадіокомпанія України

З 2016 по 2018 кореспондентка новин Івано-Франківської філії Національна суспільна телерадіокомпанія України

З 2017 по 2018 випускова редакторка та ведуча новин Івано-Франківської філії Національна суспільна телерадіокомпанія України

Паралельно з роботою в новинах упродовж 2017 працювала у прес-службі Івано-Франківський національний медичний університет

В серпні 2018 звільнилась та переїхала до Києва. Там стала кореспонденткою телеканалу ZIK, де пропрацювала до червня 2019.

З липня 2019-го долучилась до команди ТСН на 1+1 спочатку на посаді другого редактора, а далі як кореспондентка ТСН де працює до сьогодні. Крім репортажів, є авторкою та ведучою власної рубрики про політику «Політичний розклад». Разом з Станіславом Ясинським є співавторкою чотирисерійного документального фільму «Історія. Питання».

Соломка Андрій Ігорович – журналіст на телеканалі “Прямий” та на ТРК “РАІ”, військовослужбовець.

З 2019 -2021р. – журналіст на ТРК «РАІ» Івано-Франківськ ;

З 2021 р.-2024 р.- ведучий телеканалу “Прямий”, де починав редактором і поступово згодом почав вести різні програми як телеведучий.

З квітня 2024р. – військовослужбовець ЗСУ 

Бичай Роксолана Іванівнаурналістка на телеканалі UA: Перший»;

З 2022 року – політична кореспондентка «Радіо Свобода».

Працювала політичною, а згодом  парламентською кореспонденткою на “Суспільному”.  Висвітлювала діяльність Верховної Ради України у «Новинах» на «UA: Першому». В її доробку є великі інтерв’ю із міністрами й керівниками ключових антикорупційних відомств.

Згодом долучилася до команди Радіо Свобода у лютому 2022 року. З початком повномасштабного вторгнення журналістка займається висвітленням наслідків війни , розповідає історії постраждалих , створює репортажі про перебіг війни.

 У журналістиці – з 15 років

Савчук Оксана Василівна – українська політик, народна депутатка України, член політичної партії Всеукраїнське об’єднання «Свобода». З грудня 2015 року по серпень 2019 року секретарка Івано-Франківської міської ради. На позачергових виборах до Верховної Ради України обрана у народні депутати України дев’ятого скликання.

Оксана Савчук стала співорганізаторкою та авторкою ідеї встановлення національного рекорду України. 14 жовтня 2020 року Національний реєстр рекордів зафіксував новий рекорд — Найтриваліший онлайн-марафон патріотичної тематики в соціальній мережі «Покрова».

14 грудня 2021 року Епіфаній (митрополит Київський) нагородив Оксану Савчук орденом святого рівноапостольного княза Володимира III ступеня «За заслуги перед Помісною Українською Православною Церквою та побожним народом».

У 2010 та 2015 роках двічі обиралась депутаткою Івано-Франківської міської ради від ВО «Свобода». Член політичної партії Всеукраїнське об’єднання «Свобода», член депутатської фракції ВО «Свобода» в Івано-Франківській міській раді. Очолювала постійну депутатську комісію з питань духовного відродження, науки, освіти, культури, молодіжної політики та спорту.

З 1 грудня 2015 року — секретарка Івано-Франківської міської ради.

На позачергових виборах до Верховної Ради України у 2019 році перемогла як висуваниця ВО «Свобода» у округу № 83 (м. Івано-Франківськ).

Член Комітету Верховної Ради з питань транспорту та інфраструктури, голова підкомітету з питань безпеки дорожнього руху та безпеки на транспорті.

П’янкова Тетяна Леонідівна – українська поетеса, письменниця, видавчиня, філологиня, креативна менеджерка. Член Національної спілки письменників України.

В 2002 році закінчила Вигодську ЗОШ І-ІІІ ступенів. Закінчила Прикарпатський Національний Університет імені Василя Стефаника, філологічний факультет (спеціальність: українська мова та література).

Співзасновниця та креативний директор Літературної агенції «Зілля»; організаторка фестивалів, креативних літературно-мистецьких заходів, перформенсів, театралізованих літературних читань.

Разом з Василем Кузаном заснувала «Серію яскравої літератури», в якій вже видано альманах жіночої поезії «М’ята» і альманах чоловічої поезії «Імбир».

Переможець літературного конкурсу «З точки зору осені» (2005 і 2015рр.)

лавреатка Міжнародної премії «Гранослов» (2008);

Премія Ордену Карпатських Лицарів (2015),

Премія імені Пантелеймона Куліша (2018).

спеціальна відзнака від Ольги Бондар за відверте та зворушливе висвітлення соціальної проблеми в романі у конкурсі «Коронація слова» за роман «Німотка» (2019).

III премія літератупного конкурсу «Коронація слова» (2021, за роман про Голодомор 1932-1933 років «Вік червоних мурах»)

Боднарчук Лілія Василівна – голова спілки журналістів Івано-Франківської області, відповідальний редактор ОТБ “Галичина”

Нагороджена відзнакою МВС України 2-го ступеня “За бездоганну службу” та відзнакою Івано-Франківського міського голови “Міць, гордість міста”, Золотою медаллю української журналістики, “За заслуги перед Прикарпаттям”, медаллю “Доблесть Прикарпаття”. Лілія Боднарчук – лауреат обласної премії імені Богдана Бойка в галузі журналістики 2012 року.

Баранівська Оксана Степанівна – Мовознавиця. Кандидат філологічних наук (2004). Працювала головним редактором видавництва «Либідь» Головної редакції літератури з гуманітарних наук (Київ, 2000—02); від 2003 — на кафедрі україністики Яґеллонського університету (Краків): лектор, викладач, старший викладач, професор; 2007—17 — старший викладач Державної вищої східноєвропейської школи в Перемишлі (обидва — Польща). Авторка ідеї та організаторка Всепольського орфографічного конкурсу з української мови для студентів-іноземців, які вивчають українську мову (2006—15; від 2016 — Міжнародний).; культура української мови та ономастика. Співавторка підручників і словників, зокрема «Język ukraiński dla początkujących (z CD)», «Słownik ukraińsko-polski» (обидва — 2012), «Język ukraiński dla średniozaawansowanych (z CD)» (2013; усі — Краків).

Бронзова медаль за багатолітню працю Президента Польщі.